Паренхіматозна (печінкова) жовтяниця розвивається внаслідок ушкодження гепатоцитів, коли порушується синтетична (кон’югаційна) функція печінки і в крові накопичується як вільний непрямий, так і зв’язаний прямий білірубін. Найбільш частими причинами паренхіматозної жовтяниці є вірусні гепатити А, В, С, D, Е, F, G, лептоспіроз (хвороба Вейля - Васильєва), цироз печінки, отруєння деякими гепатотропними отрутами (чотирихлористий вуглець, тетрахлоретан, сполуки миш’яку, фосфору тощо), в тому числі й деякими ліками.

Диференційна діагностика захворювань, що спричиняють паренхіматозну жовтяницю, грунтується на вивченні епідеміологічного стану, на клінічних даних, показниках лабораторного дослідження крові, сечі, калу, а також на результатах інструментальних, ультразвукових, ендоскопічних, рентгенологічних, морфологічних та інших досліджень. Вірусні гепатити, як відомо, поділяються на ті, що передаються ентеральним (гепатити А, Е) і парентеральним (гепатити В, С, D, F, G) шляхом. Остання група особливо важка для діагностики в зв’язку з варіабельністю клінічного перебігу і розповсюдженістю субклінічних форм. Сьогодні в свт нараховується понад 300 млн носіїв вірусу гепатиту В, а серед них майже 5 млн мешкають у Росії. Носійство австралійського (гепатит-асоційованого) антигену може зберігатися протягом усього життя.

Відомо, що при гепатиті В, найбільш розповсюдженому й найбільш важкому для діагностики, спостерігається переважне ушкодження центральних відділів часток печінки, дистрофія і некроз гепатоцитів. Доведено, що при гепатиті В ушкодження гепатоцитів пов’язане не з прямим цитолітичним впливом вірусів, а обумовлене імунопатологічними процесами, що перебігають у В- і Т-клітинній системі імунітету у відповідь на проникнення вірусу гепатиту В у кров. Цитоліз печінкових клітин, врештірешт, є наслідком взаємодії Т-кілерів із детермінантними антигенами вірусу гепатиту В на поверхні гепатоцитів. Значну роль у цих процесах відіграють автоімунні реакції.

Клінічна діагностика гепатитів важка через відсутність специфічних ознак. Вважають, що клінічні прояви вірусних гепатитів залежать від періоду хвороби: інкубаційного (тривалість його дуже варіабельна - від 3-4 тиж до 3-6 міс), продромального (від 5-7 дн до 1 міс) і жовтяничного. Під час продромального періоду у хворих часто спостерігаються слабість, підвищена втомлюваність, головний біль, біль у м’язах, суглобах, свербіння шкіри, субфебрильна температура тіла, нудота, блювання. З появою жовтяниці розпочинається третій період - жовтяничний. Симптоматика продромального періоду починає згасати і загальне самопочуття хворих дещо покращується. Деякі клініцисти віддають перевагу артралгічному синдрому як прояву продромального періоду у одних хворих і грипоподібного чи диспетичного - у інших.

Жовтяничний період гепатиту характеризується появою темної сечі і знебарвленням калу, жовтизною склер, слизових оболонок і шкіри. При пальпації живота виявляються біль в правому підребер’ ї, збільшення розмірів печінки, ущільнення її консистенції при гладкій поверхні, а також спленомегалія. Все це притаманне гепатиту А. При гепатиті В спостерігається більш тривалий продромальний період, що знаменує і більш тяжкий перебіг захворювання. Тим же часом при гепатиті В частіше виявляються стерті форми продромального періоду, за якими, як правило, настає безжовтянична форма гепатиту. Здебільшого жовтяниця при гепатиті В розвивається поступово, протягом 12-16 дн.

Стійка інтенсивна жовтяниця з вохряним відтінком вказує на розвиток масивних некрозів печінки з можливою прекомою і комою. Диспетичні розлади зберігаються довго і в жовтяничному періоді . В окремих випадках спостерігається посилення больового синдрому, що буває пов’язане з дискінезією жовчних шляхів і проток підшлункової залози. У розпалі жовтяниці може виникати неінтенсивне свербіння, інколи спостерігаються геморагічні явища (кровотеча з ясен, носа, статевих шляхів). Збільшення печінки, яке з’являється, як правило, в переджовтяничному періоді, триває протягом перших 10-15 дн жовтяничного періоду. Температура тіла під час цього періоду у 90,3 % хворих залишається нормальною. Сеча у хворих на гепатит темна, але жовчних пігментів не містить. Реакція на уробілін позитивна, що пов’язано з функціональною недостатністю гепатоцитів. У периферичній крові виявляють лейкопенію, лімфоцитоз, плазматичну і моноцитарну реакцію. ШОЕ збільшується до 18-25 мм/год.

Гіпербілірубінемія - провідний симптом жовтяниці. При гепатиті А, як правило, буває помірною і недовгочасною. Починаючи з 2-го тижня від початку жовтяниці, вміст білірубіну в крові зменшується і поступово нормалізується. При гепатиті В гіпербілірубінемія значна і стійка. Нерідко на 2-3-й тиж від початку жовтяниці рівень білірубіну в крові буває більш високим, ніж на першому. Період реконвалесценції при гепатиті В більш тривалий, ніж при гепатиті А. Нормалізація клінічних і біохімічних показників при гепатиті В розпочинається частіше за 3-4 тиж від початку жовтяниці.